Фауст

Трагедія Гете «Фауст» (1832) є геніальним сплавом античної міфології, середньовічних легенд, німецького фольклору та життєвих реалій того часу. «Фауст» — літературне втілення двох філософських течій: докантівського емпіричного пасивізму та кантівського ідеалізму. Це твір, що створив нову літературну епоху на тлі епохи Просвітництва. Не прийнятий сучасниками автора, «Фауст» став визначальним явищем німецької та європейської літератури на рубежі XIX—XX0 ст., суттєво вплинув на світогляд і творчість кількох поколінь. Крім того, в ньому вперше на той час майстерно синтезовані трагічна піднесеність шекспірівської драми та жива природність народного театру. «Фауст» — гімн Людині, що через пізнання і творчість у єдності з природою осягає безсмертя